CV___Statement___Press___Contact

ABOUT:
_____Names I Forgot___Wilderness and Household
_____Unknown Land___Un-distant Flights
_____Besar-Besaran Dan Ringan___House That Jack Built
_____Wording a City Space___Shipwreck___Willow
_____Displacement___Release___Embroidery

 

 

THE HOUSE THAT JACK BUILT

Curator: Tamara Zlobina

There is a popular British nursery rhyme, The House That Jack Built, that does not tell us the story of Jack and his house. Instead, it tells us about everything that takes place within the house he built. The space of the house sets the dynamics and possible scenarios of the events in the nursery rhyme. The same situation happens in our daily life – we inhabit, work, and rest in spaces created by someone. These spaces formerly determine ways we behave in them. The design of the surrounding spaces and our subconscious habit to obey the rules contradicts the possibility of individual choice.
A hotel room is a repressive space in spite of its declared purpose to comfort. To transform a hotel room is a challenge, so we do not change our behavior in "the house that Jack built" but we change "the house" itself and create a space for new unexpected possibilities.

 

Hotel presupposes home. To speak about a hotel is an oblique way to address home problems.
Wayne Koestenbaum, Hotel Theory

In this piece I reveal a connection between a space and identity in the Ukrainian entertainment and leisure industry. During my performance, I transform a hotel room interior into a different living space with a following broadcast of this process onto 64 advertising TV monitors in a major shopping center “Globus”.

A hotel is a commercial structure in which all the parts of the interior have a certain function. This structure is an embodiment of the standardized notion of a living space for the high and middle class. Besides, this structure produces standardized notions and together with them - a hotel identity spread beyond a hotel. The hotel identity can be perceived as a metaphor of consumer identity in general. The hotel identity is constructed by a hotel space and all that occupies it. Furnishing of the hotel room dictates what to do in this space.

The hotel identity is specified by the following: a) sleeping / making love (beds range from 55 to 80 inches wide); b) doing hair / make up (vanity set, mirror in a wardrobe, mirror in a bathroom, the more mirrors the better); c) watching television (one or two TV sets); d) eating chocolate and pistachio nuts, drinking champagne and cognac (mini bar); e) enjoying kitsch aesthetics of decorative things (artificial flowers in a vase, landscape painting or photocopy on a wall, decorated furniture, ornamented drapes, etc.); f) making phone calls (booklets with phone numbers of restaurants, taxies, and prostitutes); g) reading newspapers or fashion magazines; h) shutting this temporary space with heavy drapes, which according to Koestenbaum “blocks consciousness”. Metaphorically, the purpose of my piece is to unblock a hotel consciousness by directing unmetaphorical glance from a public space of the shopping mall into a private space of the hotel room.

The specificity of the hotel space reflects the scheme of human biological existence and demonstrates its strong connection to a financial responsibility. This connection does not leave any space free for unusual or unnecessary act. Art intervention into a hotel as opposed to a “safe zone” of art friendly institutions, allows to reveal the norm established by a hotel. This norm comes to a level of basic components of everyday life provided by supermarkets, shopping centers, boutiques, etc. That is a part of the structure creating the hotel identity.

A hotel room is designed specifically for rest. The absence of a working desk in the majority of hotel rooms in Ukraine shows that work is unusual in this environment. A global commercial structure that consists of tourist centers, hotels, parks, restaurants, movie theaters, shopping malls and other parts of the leisure industry offers consumers an experience modeled for their leisure time. Consuming this experience, people gradually lose their creativity and turn into hostages of a simulated model of a prestige life style. Hotels are for wealthy people. So this experience is not for everyone, but influences everyone when broadcasted via media, advertisement, and exhibition centers of prestige – shopping centers like “Globus”. Such shopping centers are visited by people of different income levels, mostly, for a specific timepass – window shopping.

By transforming furniture and a unified design of the hotel room, for second, I changed the order of things modeled by commercial structures. Next, I constructed the environment which consisted of the most necessary, designed for different activities and emphasized function instead of prestige.

Koestenbaum asks: “Do you check into a hotel? Or does the hotel condition check into you?” And this is one of the questions my piece addresses.

   

 

Дім, який збудував Джек

У відомому дитячому віршику, «Дім, який збудував Джек», який на російську переклав Самуїл Маршак, ми нічого не дізнаємось про самого Джека і його дім, однак усе відбувається у створеному Джеком просторі. Саме простір задає динаміку та можливі сценарії розвитку подій. У дорослому житті так само – ми живемо, працюємо, відпочиваємо у місцях, створених кимось, з наперед визначеними способами поведінки у них: у парку – гуляти, у магазині – купувати. Запрограмованість навколишнього простору, підсвідома звичка коритись його законам ставить під сумнів саму можливість індивідуального вибору.
Готельна кімната – це репресивний простір, попри свою декларовану мету позбавляти нас від турбот. Змінити готельну кімнату – кардинальний виклик. Адже так ми змінюємо не свою поведінку у будинку, який збудував Джек, а сам будинок, а отже, створюємо простір для нових і несподіваних можливостей.

 

Готель передбачає дім. Говорити про готель—це спроба у непрямий спосіб вирішити проблеми дому.
Вейн Костенбаум, Теорія готелю

У цьому проекті я демонструю взаємозв'язок між простором і конструюванням ідентичності на прикладі української готельної і торгівельно-виставкової індустрії. Проект полягає у деконструкції простору готельної кімнати і створенні іншого житлового простору у межах тієї ж кімнати з послідуючим показом відео цього процесу на 64 рекламних моніторах у торгівельно-виставковому центрi "Глобус".

Готель є комерційною структурою, де усі предмети інтер'єру виконують чітку функцію. Ця структура є втіленням стандартизованих уявлень про житлове приміщення для представників середнього і заможного класу. Також, ця структура продукує стандартизованi уявлення, а разом із ними – «готельну ідентичність», поширену поза межами готелю, яка може сприйматись як метафора споживацької ідентичності узагалі. «Готельна ідентичність» сконструйована самим готельним простором та усім, що його наповнює. Предмети й меблі готельної кімнати диктують, що робити у цьому просторі. «Готельна ідентичність» зводиться до наступного: це той хто а) спить / кохається (типове ліжко 140-200 см завширшки); б) робить зачіску / макіяж (дзеркало з поличкою у кімнаті на додаток до подібного дзеркала у ванній кімнаті, і взагалі, чим більше дзеркал – тим краще); в) дивиться кабельне чи супутникове телебачення; г) їсть шоколад чи фісташки, п'є шампанське чи коньяк (мінібар); ґ) задовольняється кітчевою "естетикою" декоративних предметів (ваза з пластиковими квітами, пейзаж чи його репродукція на стіні, декоровані меблі, орнамент на шторах / шпалерах); д) телефонує (часто в номері наявний буклет з номерами повій, таксі та ресторанів); е) читає газету чи журнал мод; є) закриває свій тимчасовий приватний простір щільними шторами, які, як каже Костенбаум, «блокують свідомість». Метою мого проекту, кажучи метафорично, є «розблоковування» «готельної свідомості», спрямувавши не-метафоричний погляд із публічного простору торгівельно-виставкового центру у приватний готельний простір.

Особливістю готельного простору є й те, що він відображає схему біологічного існування людини і демонструє її тісну прив'язаність до фінансової відповідальності за це існування. Цей зв'язок не залишає місця для нестандартної чи необов'язкової дії. Інтервенція саме у такий простір, на відміну від безпечної зони «дружніх» до мистецтва інституцій, дозволяє найкраще оприсутнити модель нормативності, яку встановлює готель, оскільки його нормативність зведена до рівня елементарних складових побуту. Ці складові побуту постачаються супермаркетом (торгівельним центром, салоном тощо), що є складовою структури, яка конструює «готельну ідентичність». Коли споживачі купують запропоновані супермаркeтом речі, це формує конформістський «споживацький смак», що на відміну від «естетичного смаку», який свідчить про індивідуальність.

Дизайн цього простору програмує практично одне – відпочинок. Відсутність письмового стола у більшості готельних номерів говорить про незвичність робочої діяльності у цьому просторі. Ця глобальна комерційна структура, що формується з мережі туристичних центрів, готелів, парків, ресторанів, кінотеатрів, торгівельних центрів і решти складових "індустрії дозвілля", пропонує споживачам змодельований для них досвід відпочинку. "Споживаючи" цей досвід, людина поступово втрачає здатність до творчості і стає заручником власного прагнення до симульованої моделі престижного стилю життя. Сьогодні зрозуміло, що готелі для досить заможних – тому це класовий досвід, він не для всіх, хоча й навіюються кожному: він транслюється через змі, рекламу, а також «виставкові центри» престижу – торгівельні центри, як "Глобус", куди ходять люди різного достатку у більшості не задля покупок, а задля специфічного проведення часу, "споживання очима".

Це й підштовхнуло мене замислитись над тим, як легко домінуюча комерційна структура встановлює свої пріоритети, створюючи ситуації, у яких певні дії стають неприйнятними. У цьому контексті, традиційна стратегія мистецтва виглядає занадто толерантною, тою що спрямована на виживання. Мій проект є спробою змінити стратегію і зіграти проти правил.

Трансформуючи меблі та уніфікований дизайн готельної кімнати, я змінюю порядок речей, яким він мусить бути з точки зору представників «готельної ідентичності» і тих, хто її конструює – порядок речей змодельований комерційними структурами. Моїм наступним кроком є конструювання простору, що складається з найнеобхіднішого і відкриває шлях різнобічній діяльності, адже в готелях зупиняються люди з різними потребами; простір, який наголошує функцію усупереч престижу.

Костенбаум запитує: «Це ти поселяєшся в готелі? Чи готель оселяється в тобі?». І це є одне з питань, яке адресує мій проект його глядачеві.